flag Судова влада України

В ході реформування судової системи цей суд припинив роботу

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Огляд ЗМІ: Голова Донецького апеляційного господарського суду Олександр Кулебякін відповів на питання кореспондента газети «Закон і Бізнес»

12 березня 2012, 16:27

                                 
 

«Ліквідація Луганського апеляційного господарського суду — це виправлення помилкового рішення про його створення»

 — Донбас — один із промислових центрів нашої країни, природно, що тут виникає велика кількість корпоративних спорів. Тому й навантаження у вашому суді одне з найбільших,     якщо порівнювати з іншими апеляційними господарськими судами. Як удається з ним справлятися? Є необхідність у збільшенні чисельності суддів?

— Питання навантаження в нашому суді вирішуються передусім за рахунок поліпшення організації роботи. Ми уважно проаналізували статистичні дані стосовно кожної категорії справ, що надходять на розгляд, і на підставі цього аналізу встановили оптимальну кількість судових палат та їх склад.    

Спираючись знову-таки на статистичні дані, визначилися зі спеціалізацією суддів. Такий підхід дав можливість уникнути нерівномірного навантаження на суддів, що дуже важливо. Крім того, в суді також діє затверджений зборами суддів спеціальний механізм «вирівнювання» навантаження.

У суді створені всі умови для нормальної роботи. Є достатня кількість залів судових засідань, тому в суддів немає потреби           підлаштовуватися під своїх колег, ураховувати їхні графіки слухання справ. У всіх суддів є помічники, що суттєво полегшує роботу над процесуальними документами.

Взагалі в нашому суді якось не прийнято скаржитися на навантаження. Більшість суддів працюють у системі з часів арбітражу, тому обсяг роботи їх не лякає — вони звикли працювати в напруженому ритмі. За останні кілька років не можу пригадати жодної обгрунтованої скарги на порушення строків розгляду справ або розсилки процесуальних документів. Значить, із навантаженням справляємося.

— У 2010 р. були ліквідовані Луганський і Запорізький апеляційні госпсуди, відповідні округи тепер підпадають під вашу підсудність. Чи був сенс у ліквідації цих установ?

— Почну з питання про Луганський апеляційний господарський суд. Загальновідомо, що апеляційні суди всіх видів створюються в апеляційних округах. Очевидним є і те, що апеляційні округи складаються з кількох судів першої інстанції. Невипадково в первинному варіанті в апеляційний округ із центром у Донецьку входили два господарські суди першої інстанції — Донецький і Луганський. Проте, з не цілком зрозумілих причин було вирішено створити в Луганську власний апеляційний суд на один суд першої інстанції.      

— Тобто був створений апеляційний суд для однієї області...

— Так, але, на мою думку, округом не можна вважати один суд, бо, дотримуючись такої логіки, можна створювати апеляційні господарські суди в кожній області, а якщо довести ситуацію до абсурду — при кожному районному суді. Який бюджет це витримає?

Таким чином, ліквідація Луганського апеляційного господарського суду — це насамперед виправлення явно помилкового рішення про його створення.

Одначе справа не тільки в цьому. Створення господарських судів апеляційної інстанції в деяких регіонах виявилося не цілком виправданим перш за все з погляду раціонального використання бюджетних коштів. Ці суди розглядали значно менше справ, ніж інші. Наприклад, завантаженість усього суду в Луганську була рівнозначна навантаженню двох суддів       місцевого господарського суду в Донецьку. Водночас держава була змушена утримувати апарат цих судів, здійснювати їх матеріально-технічне забезпечення.

При цьому не існувало ніяких, ні правових, ні організаційних, причин для передання справ, що розглядалися цими судами, до інших апеляційних судів. Оптимізація структури апеляційних господарських судів, наскільки мені відомо, дозволяє щорічно економити мільйони гривень бюджетних коштів. Серйозних негативних наслідків вона не спричинила. Судді ліквідованих судів з їхньої згоди переведені до інших господарських судів. З ліквідацією судів у Луганську й Запоріжжі судочинство в апеляційній інстанції не стало менш доступним для учасників процесу з різних областей. Потрібно мати на увазі, що сторони в господарському процесі — це, як правило, юридичні особи і підприємці, а вони практично в усіх випадках мають власний автотранспорт. У нашому суді встановлений певний порядок призначення слухання справ з Луганська та Запоріжжя: дата й час розгляду справ визначаються так, щоб представники сторін мали можливість прибути в судове засідання.

Що стосується матеріально-технічної бази Донецького апеляційного господарського суду, то її неможливо порівнювати з тією, яку мали ліквідовані суди. Всі справи в нас слухаються в судових залах зі здійсненням фіксування процессу технічними засобами. Ми маємо чудово обладнану канцелярію, спеціальну кімнату для ознайомлення з матеріалами справи і багато чого іншого, що дозволяє учасникам судового процесу повною мірою реалізувати надані їм законом процесуальні права.

 «Моє завдання — зберегти потенціал»

— Якщо вивчити статистику за останні 5 і навіть 10 років, можна побачити, що показники роботи господарських судів нашого регіону одні з найкращих в Україні. Якщо говорити про Донецький апеляційний господарський суд, то він ще у 2006 р. був визнаний модельним, тобто таким, що відповідає всім вимогам закону до організації здійснення правосуддя. Позитивно оцінили матеріально-технічну базу суду й організацію його роботи судді багатьох європейських держав, котрі побували в нас у гостях. У цьому заслуга В. Татькова, який очолював суд у той період. Багато зробили для поліпшення організації роботи Господарського суду Донецької області й І. Темкіжев та А. Ємельянов, котрі керували цим судом до призначення на інші посади.

Моє завдання — зберегти потенціал. Поки це вдається: показники роботи суду у 2011 р. не гірші, ніж у колишні роки.

— Поліпшити фінансування третьої гілки влади повинен закон «Про судовий збір». У той же час існує й така позиція: стягувати значний судовий збір з підприємців не дуже коректно, оскільки вони й так платять податки, а якщо їм доведеться захищати свої інтереси — знову доводиться платити. Як ви оцінюєте нововведення й таку позицію?

— Судовий збір у тій чи іншій формі платять при зверненні до суду в будь-якій країні. Без його сплати важко говорити про забезпечення нормальних умов для здійснення правосуддя. Сподіваюся, це розуміють підприємці. Ще один аспект: необхідність сплати судового збору стимулюватиме сторони вирішувати спір у позасудовому порядку, шляхом переговорів, що в принципі можна оцінити позитивно, оскільки це понизить навантаження на суди. І нарешті, можуть виявитися «нерентабельними» різного роду процесуальні диверсії, коли метою звернення до суду є не необхідність захисту порушеного права, а, наприклад, створення проблем контрагентові.

Разом з тим не можна допустити, щоб розмір судового збору породив проблему доступності правосуддя. Із           цього погляду оцінювати закон «Про судовий збір» рано, треба хоч би протягом першого півріччя поточного року проаналізувати результати його застосування.

«Будь-який охочий вільно може потрапити в зали судових засідань»

— Охорона в деяких судах уважно стежить за тим, щоб у зал засідань ніхто не проніс диктофон. Та й сторонній людині ввійти до деяких судів практично неможливо. Як вирішуються ці питання у вас?

— Будівля нашого суду розділена на два блоки: блок, в якому розташовані кабінети суддів, і блок залів судових засідань. Вільного доступу до кабінетів   суддів для відвідувачів немає. Вважаю, що це правильно, оскільки спілкування учасника процесу й судді, котрий розглядає справу, поза рамками процесу неприпустиме.

У зали судових засідань будь-який охочий може потрапити вільно, за винятком тих випадків, які спеціально обумовлені в процесуальному законі. Досить пред’явити охороні документ, що посвідчує особу. Диктофонів у сторін ми також не вилучаємо, ними учасники судового процесу іноді           користуються, хоч особливої необхідності в цьому немає. За практикою, що склалася в суді, розгляд практично кожної справи фіксується звукозаписувальною технікою. Для отримання копії технічного запису достатньо заяви учасника процесу та сплати невеликої суми, передбаченої законом «Про судовий збір».         

— Ви працювали в арбітражній системі ще в 1990-х р. р. Наскільки відтоді змінилися комерційні спори? Як «еволюціонували» умови роботи суддів?

— Змінились істотно. З’явилися нові категорії спорів, ускладнилося законодавство. Працювати суддею господарського суду стало набагато важче, потрібні фундаментальні знання в багатьох галузях права: фінансового, конкурентного, законодавства про інтелектуальну власність, банкрутство, податки, всього й не перерахувати. Потрібно вміти розбиратися в бухгалтерському обліку та звітності, розуміти суть процесів, що відбуваються в економіці.

Господарські суди накопичили унікальний досвід застосування законодавства в економічній сфері. У судах працюють найкращі фахівці в галузі господарського права. Цей потенціал необхідно зберегти та примножити. Тому я дуже радий, що        дискусії про доцільність існування господарських судів покладено край.

— Коли починається й закінчується ваш робочий день? Скільки часу віднімають адміністративні обов’язки, а скільки — суддівські?

— Зазвичай я приїжджаю в суд на початок робочого дня, йду близько 9-ї вечора. Працюючи суддею, не міг і уявити, що виконання адміністративних функцій віднімає стільки часу. Причому основна частина його йде на спілкування із суддями, обговорення з ними правових проблем. Але й від слухання справ не ухиляюся: збори суддів визначили моє навантаження як судді, і я слухаю справи, зокрема і як суддя-доповідач.      

Голова суду не має права втручатися в розгляд конкретних справ, нав’язувати судді свою точку зору. Проте суддя повинен мати можливість порадитися з головою в складній правовій ситуації. Тому голова суду, котрий не слухає справ, не орієнтується в судовій практиці, не зможе ефективно керувати судом.

— Ви порекомендували б обрати професію судді?

Людям, котрі не впевнені в собі, легко піддаються чужому впливу, не вміють обстоювати свою точку зору й брати відповідальність на себе, інакше кажучи — слабовільним, напевно, потрібно підшукувати для себе іншу професію. Також слід учинити й тим, хто морально не готовий присвятити своє життя інтересам суспільства, маючи при цьому відносно невисокий рівень доходу.

Тому моя порада тим, хто мріє про суддівську мантію, проста: тверезо оцінити свої можливості та зробити усвідомлений вибір. Причому зробити це самостійно.