flag Судова влада України

Стара версія сайту | Лист вебмайстру


         Історія становлення та розвитку 

Донецького апеляційного господарського суду

  

Донецький апеляційний господарський суд, як і інші суди господарської юрисдикції, що функціонують сьогодні, спираються на фундамент, який будувався протягом багатьох років діяльності органів державного арбітражу з розв’язання господарських спорів.

Наразі розпочинаючи історичний екскурс сторінками становлення та розвитку нашого суду, слід згадати насамперед історію створення та розвиток апеляційного провадження у господарському судочинстві, як такого, а відтак і арбітражно-судової системи в цілому. Необхідність повернення у минуле пояснюється тим, що розкриваючи суть подій і явищ минулого часу, з’являється можливість краще усвідомити сучасне та як найбільш оцінити надбання сьогоднішнього дня.

Так, історія нашої арбітражно-судової системи починається з 21 листопада 1922 року, коли в Україні було прийняте Положення про порядок вирішення майнових спорів між державними установами і підприємствами, яким розгляд господарських спорів був покладений на арбітражні комісії, що створювалися при губернських економічних нарадах, а згодом – при виконавчих органах державної влади.

У Положенні про арбітражні комісії зазначалося, що справи починаються з позовних заяв установи чи підприємства, які вважають свої права порушеними. Слухання справ відбувалося на принципах змагальності, резолютивна частина рішення оголошувалася у тому самому засіданні, за рішеннями арбітражних комісій визнавалася сила судових рішень, які постановлялися Іменем Української РСР. У Положенні підкреслювалося, що при розгляді справи вирішується спір про право, при цьому Комісія керується чинними законами. Поряд з тим допускалося керуватися і загальнодержавними інтересами, що давало простір волюнтаризму, тим самим нівелюючи законність.  

Спори в арбітражних комісіях розглядалися колегіально – головуючим і двома членами арбітражної комісії. Один з арбітрів мав бути юристом, другий – господарником, при розгляді справ допускалися свідки, перебіг розгляду фіксувався у протоколах засідань.

Таким чином, арбітражні комісії мали ознаки і арбітражу, і суду і успішно діяли до 1931 року. Однак реформаторам того часу не давало спокою існування деякою мірою самостійної системи арбітражних комісій, і в березні 1931 року приймається рішення про її ліквідацію. Спори між державними підприємствами передавалися на розгляд загальних судів, а між юридичними особами одного відомства – на розгляд вищестоящих органів. Але ця явна, в тих умовах, помилка була дуже швидко виправлена. Невдовзі було створено систему державних арбітражних органів при органах виконавчої влади, на які покладався розгляд господарських спорів. Утворення цих органів було передбачено в постанові «Про зміни в системі кредитування та забезпечення господарського розрахунку в усіх господарських органах», тобто безпосередньо пов’язане з економічними потребами.

В Українській РСР 5 червня 1931 року виходить постанова «Про Державний арбітраж УРСР», проте перше Положення про Державний арбітраж УРСР затверджено лише в березні 1945 року.

Нажаль, усі документи щодо діяльності Державного арбітражу УРСР з 1931 по 1944 рік були знищені в ході евакуації державних установ з міста Києва, і відомості про роботу арбітражу в довоєнні роки в архіві не збереглися.

Державний арбітраж приступає до виконання своїх функцій наприкінці 1943 року. Подальший розвиток системи арбітражних органів характеризується суперечностями, зумовленими недосконалістю економічної системи, але незважаючи на це, правовий статус державного арбітражу постійно підвищується.

Органи державного арбітражу до 1988 року діяли при виконавчих органах державної влади: спочатку при органах Міністерства юстиції, потім – при виконавчих органах обласних рад, а в центрі – при Раді Міністрів УРСР. Розглядаючи господарські спори між підприємствами, установами та організаціями, вони здебільшого виступали як органи державного управління.

Економічна система держави функціонувала на принципах адміністративного регулювання. При розгляді господарських спорів державні арбітри повинні були керуватися не стільки законом, скільки підзаконними актами. Вони не тільки розглядали господарські спори, а і здійснювали деякі контрольно-управлінські функції, наприклад такі, як контроль за укладенням планових угод. Крім того, центральні органи державного арбітражу мали право видавати деякі акти нормативного характеру.

Недивно, що в багатьох випадках спори вирішувалися під впливом волюнтаристських рішень окремих членів Уряду і високих посадових осіб. Особливо показовою була практика масових звільнень підприємств від відповідальності за невиконання угод – незалежно від наявності або відсутності вини постачальника. Це спотворювало договірні відносини, призводило до незбалансованості галузей народного господарства і врешті-решт руйнувало економіку.

Треба віддати належне керівництву Державного арбітражу при Раді Міністрів України, оскільки, бачивши нові тенденції в економіці, воно виступало за підтримку елементів ринкових правовідносин – підвищення ролі договорів, прямих довгострокових зв’язків між підприємствами, обмеження планових засад у договірних зобов’язаннях. Відтепер на перше місце ставилося питання законності арбітражних рішень, а не їх господарської доцільності.

Великий обсяг аналітичної роботи, що завжди було притаманно органам державного арбітражу, давав можливість виявляти руйнівні для економіки процеси і на цих підставах подавати в керівні органи відповідні пропозиції. Із запровадженням в економіку перших ринкових перетворень виникає необхідність у відокремленні органів державного арбітражу від органів виконавчої влади і набуття ними рис незалежного органу правосуддя.

Зусиллями, в першу чергу, керівників органів державного арбітражу у 1988 році Державний арбітраж УРСР був виведений з підпорядкування органів управління, став самостійною системою, а його рішення стали остаточними і не підлягали перегляду з боку керівних органів республіки.

Усе більше набуваючи рис судового органу, державний арбітраж тим не менш до 4 червня 1991 року все ж таки не був справжнім судом, він ще мав ознаки, притаманні органам управління, діяв в умовах командно-адміністративної системи і являв собою один з її інститутів.

Радикальні зміни, що відбулися в суспільному житті нашої країни, а саме курс на утворення демократичних засад правової держави, закладення фундаменту системи економічної свободи, зумовили потребу в незалежних арбітражних судах, які мали б владні повноваження для відновлення порушених прав суб’єктів господарювання різних форм власності і водночас стали гарантом законності і стабільності у господарських відносинах.

Активні дії нового керівництва Держарбітражу, яке в найкоротші строки розробило правове підґрунтя для адекватних перетворень в арбітражній системі і надало цю розробку на розгляд нового керівництва Держави, увінчалися прийняттям Закону «Про арбітражний суд України» від 4 червня 1991 року. За Законом України «Про статус суддів» державні арбітри одержали статус суддів, основною функцією арбітражних судів, як і загальних, ним було визначено здійснення правосуддя.

Як і утворення в 1922 році арбітражних комісій, так і виникнення у 1991 році, по суті, нової спеціалізованої судової системи – арбітражних судів, вже на зовсім іншому рівні розвитку економічної системи України, пов’язане з докорінними змінами в економіці. З’явилися нові форми власності, замість вертикальних управлінських стосунків економіка переходить до нормальних горизонтальних господарських зв’язків і товарно-грошового обігу.

Виявилося, що найбільш пристосованими для здійснення правосуддя в економічній сфері є саме арбітражні суди – спеціалізована ланка судової системи, яка поєднує особливості суду і арбітрування, має давні історичні корені, ринкове походження, величезний досвід розв’язання господарських спорів, професійні кадри, багату практику застосування господарського законодавства і використання її для запровадження профілактичних заходів щодо господарських правопорушень.

Найважливішим чинником у реформуванні системи господарських судів стало прийняття у 1996 році Конституції України, яка заклала концептуальні основи цього процесу. З прийняттям Конституції система арбітражних судів послідовно і надійно зайняла належне їй місце в єдиній судовій системі. Незалежність і недоторканість суддів як господарських, так і загальних судів, конституційно гарантовані, закладені правові засади утворення касаційної та апеляційної інстанцій.

У 2001 році проведена так звана мала судова реформа, яка вирішила цілу низку принципових питань. Арбітражні суди перейменовані у господарські, сформовані засади утворення апеляційної і касаційної інстанцій, внесені суттєві зміни до Закону «Про арбітражний суд» і Арбітражного процесуального кодексу України.

Зокрема, апеляційне провадження стає додатковою гарантією справедливості рішення, прийнятого місцевим господарським судом, а метою самого апеляційного оскарження – максимально запобігти судовій помилці при розгляді конкретної справи та забезпечити правильне застосування закону всіма судами господарської юрисдикції.

Поряд з тим, апеляційні господарські суди, як суди вищого рівня, отримують право не обмежуватися перевіркою законності та обґрунтованості рішень суду першої інстанції, а досліджувати нові докази за принципом змагальності сторін у процесі і залежно від того, що буде встановлено у судовому засіданні, приймати власне рішення.

Таким чином, утворення апеляційної ланки в системі господарських судів, по суті було обумовлено необхідністю, з точки зору закону, здійснення перевірки законності та обґрунтованості прийнятих місцевими господарськими судами актів, що не набрали законної сили. Відтепер суди апеляційної інстанції фактично мають розглядати судові справи повторно, задля встановлення та виправлення помилок, яких міг припуститися суд першої інстанції під час первісного їх розгляду.  

У липні 2001 року, на виконання вказаних заходів, за Указом Президента України №511/2001 від 11.07.2001 року було утворено 7 апеляційних господарських судів та затверджено території апеляційних округів, на які поширюється їх повноваження. Серед новоутворених судів апеляційної інстанції і Донецький апеляційний господарський суд, юрисдикцію якого на початку його існування було поширено на Донецьку та Луганську області.  

Важливо зазначити, що Донецький апеляційний господарський суд було утворено виключно за рахунок кадрів господарського суду Донецької області. Зокрема, біля витоків створення апеляційного суду стояли найбільш досвідчені судді господарського суду Донецької області з багаторічним досвідом роботи, а саме: Агапов Олександр Леонідович, Алєєва Інна В’ячеславівна, Акулова Ніна Володимирівна, Величко Надія Леонідівна, Гуреєв Юрій Михайлович, Дзюба Олена Миколаївна, Калантай Майя Віссаріонівна, Кондратьєва Світлана Іларіонівна, Кулебякін Олександр Сергійович, Мірошниченко Станіслав Володимирович, М'ясищев Андрій Михайлович, Скакун Олександр Анатолійович, Старовойтова Галина Яківна, Татьков Віктор Іванович, Українська Рима Михайлівна, Шевкова Тетяна Анатоліївна. 

До новоствореного апеляційного суду перейшла й значна кількість кваліфікованих працівників апарату місцевого господарського суду. 

Суд апеляційної інстанції приступив до виконання своїх повноважень 8 серпня 2001 року і вже станом на 1 грудня цього ж року отримав 1777 скарг на рішення місцевих господарських судів Донецької та Луганської областей.

З виділенням в окрему структуру апеляційного господарського суду, докорінно змінилася не тільки «зовнішня оболонка», але й сам зміст процесу розгляду скарг на судові рішення, адже раніше їх розглядало керівництво місцевого господарського суду, основним показником роботи якого вважалась мінімальна кількість оскаржуваних рішень. Відтепер же, справи розглядають спеціально призначені Верховною Радою України судді, які діють колегіально, а не одноособово, що надає можливість звести до мінімуму вірогідність постановлення необ’єктивного рішення у судовій справі. Переваги нового порядку перегляду судових рішень, одразу відповідною мірою, встигають оцінити й учасники судових процесів.

Слід зазначити, що за період з серпня по грудень 2001 року касаційною інстанцією було скасовано тільки два відсотки рішень апеляційного суду, що саме по собі вказувало на високу кваліфікацію його кадрів. 

На зборах суддів 30 листопада 2001 року першим в історії нашого суду його головою був обраний Татьков Віктор Іванович, а його першим заступником – Кулебякін Олександр Сергійович.

Дещо пізніше, у зв’язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій України» та відповідно до чинної на той час частини п’ятої статті 20 цього Закону, Указом Президента України від 2 вересня 2004 року №1028/204 заступником голови суду було також призначено Колядко Тетяну Миколаївну.

14 червня 2002 року на загальних зборах суддів була створена президія Донецького апеляційного господарського суду, до якої увійшли судді: Татьков Віктор Іванович, Кулебякін Олександр Сергійович, Колядко Тетяна Миколаївна, Мірошниченко Станіслав Володимирович, Старовойтова Галина Яківна.

Закон України «Про судоустрій України», який набрав чинності з 1 червня 2002 року, в абзаці третьому пункту восьмого частини третьої Прикінцевих та перехідних  положень закріплював, що голови судів та їх заступники, обрані чи призначені на посаду голови суду або заступника голови суду до набрання чинності цим Законом, здійснюють повноваження, визначені цим Законом, до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені, але не довше п’яти років. 

Саме на підставі вказаного положення обране у 2001 році керівництво Донецького апеляційного господарського суду продовжує виконувати свої повноваження до 2007 року.

Перший голова Донецького апеляційного господарського суду – Віктор Іванович Татьков, доклав чималих зусиль щодо вирішення питання розміщення очолюваного ним колективу, змушеного деякий час після утворення тіснитися в приміщенні господарського суду першої інстанції. Саме завдяки його організаційним здібностям та наполегливості, незабаром, Облдержадміністрація приймає рішення віддати суду апеляційної інстанції праве крило будівлі, де розташований господарський суд Донецької області. На той час, вказане приміщення займають науково-дослідний інститут та інші відомства. Таке рішення органу державної виконавчої влади було обумовлено й тим, що суди першої та другої інстанцій перебуватимуть по сусідству, що надасть можливість звести до мінімуму витрати на поштову та кур’єрську доставку судових матеріалів. До того ж, місцевий господарський суд вже має всю необхідну інфраструктуру: охорону, автостоянку, архів тощо.    

Татьков Віктор Іванович є видатною особою в історії становлення Донецького апеляційного господарського суду, адже саме за часів його керівництва наш суд за кількісними та якісними показниками роботи зайняв провідне місце серед апеляційних господарських судів України.

Очоливши Донецький апеляційний господарський суд, Віктор Іванович багато уваги приділяв удосконаленню організаційної діяльності суду, зумів налагодити чіткий механізм здійснення господарського судочинства, роботу по зміцненню законності в господарських правовідносинах. Як голова суду, він постійно дбав про формування кадрового потенціалу та матеріально-технічне забезпечення установи, створивши зразкові умови для роботи суддів та працівників апарату.

У 2004 році Татьков Віктор Іванович захистив дисертацію на тему «Правова природа, склад і зміст установчих документів акціонерного товариства» та рішенням Президії Вищої атестаційної комісії України йому присуджено науковий ступінь кандидата юридичних наук. 

З 2002 по 2010 роки Віктор Іванович обирався членом ради суддів господарських судів України, а в 2005 році його було обрано до складу Президії суддів господарських судів України. З 2005 по 2010 роки був членом Ради суддів України.

Указом Президента України №453/2007 від 22.05.2007 року Татьков Віктор Іванович та Указом Президента України №334/2007 від 20.04.2007 року Кулебякін Олександр Сергійович були призначені на займані ними до цього адміністративні посади повторно.

У подальшому деякі з суддів Донецького апеляційного господарського суду, зокрема Гуреєв Юрій Михайлович, Дзюба Олена Миколаївна, Кондратьєва Світлана Іларіонівна, Старовойтова Галина Яківна, Українська Рима Михайлівна, виходять у відставку, а склад суддівського корпусу, що залишився доповнюють представники наступного покоління суддів: Волков Роман Володимирович, Геза Таїсія Дмитрівна, Діброва Галина Іванівна, Запорощенко Михайло Дмитрович, Москальова Ірина Василівна, Новікова Рита Георгіївна, Стойка Оксана Володимирівна.

19 лютого 2009 року суддя Донецького апеляційного господарського суду Мірошниченко Станіслав Володимирович постановою Верховної Ради України №1030-VI був обраний суддею Вищого господарського суду України.

Згодом постановою Верховної Ради України №2476-VI від 8 липня 2010 року Татьков Віктор Іванович також був обраний суддею Вищого господарського суду України, а в подальшому рішенням Вищої ради юстиції від 6 вересня 2010 року призначений головою цього суду, який очолював до 11 квітня 2014 року.

З 6 вересня 2010 року, відповідно до рішення Вищої ради юстиції №619/0/15-10, головою Донецького апеляційного господарського суду є Кулебякін Олександр Сергійович – заслужений юрист України, суддя першого кваліфікаційного класу, почесний працівник господарського суду України.        

Постановою Верховної Ради України від 7 липня 2011 року №3622-IV, судді Донецького апеляційного господарського суду Волков Роман Володимирович, Новікова Рита Георгіївна, а також Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2011 року №3784-VI, судді Донецького апеляційного господарського суду Акулова Ніна Володимирівна, Алєєва Інна В’ячеславівна, Величко Надія Леонідівна та Запорощенко Михайло Дмитрович були обрані суддями Вищого господарського суду України.

В подальшому деякі з них, а саме Величко Надія Леонідівна, Волков Роман Володимирович, Новікова Рита Георгіївна та суддя Донецького апеляційного господарського суду Калантай Майя Віссаріонівна, були обрані суддями інших судів господарської юрисдикції, в яких згодом призначені на адміністративні посади.  

Кар’єрний ріст згаданих вище суддів не був дивним, адже репутацію професіоналів вищого рівня та прекрасних організаторів вони мали, ще працюючи у Донецькому апеляційному господарському суді. Саме завдяки високому професіоналізму наших суддів, ми мали можливість пишатися не тільки їх особистими високими досягненнями у професійній діяльності, а й можливістю таким чином привнести найкращі традиції судочинства, сформовані у Донецькому апеляційному господарському суді, і в інші суди господарської юрисдикції, що продовжували діяти вже під їх керівництвом.       

За весь період діяльності Донецького апеляційного господарського суду його територіальна юрисдикція декілька разів змінювалась. Зокрема, Указом Президента України «Про утворення Київського міжобласного і Луганського апеляційних господарських суддів» від 25 червня 2003 р. №552/2003 з Донецького апеляційного округу з 1 серпня 2004 року був виключений господарський суд Луганської області. Та згідно Указу Президента України №811/2010 від 12 серпня 2010 року «Питання мережі господарських судів України», територіальна юрисдикція Донецького апеляційного господарського суду знову поширюється на декілька областей, а саме Донецьку, Запорізьку та Луганську.

З метою забезпечення належної якості здійснення правосуддя, правильного застосування норм матеріального і процесуального права з травня 2003 року в Донецькому апеляційному господарському суді була запроваджена спеціалізація у перегляді судових рішень, для чого створено дві судові палати, які продовжують діяти і сьогодні:

1) палата з розгляду справ за участю органів державної влади і місцевого самоврядування та справ, що не пов’язані з договірними відносинами між суб’єктами господарювання;

2) палата з розгляду справ у спорах, що виникають із договірних відносин між суб’єктами господарської діяльності.

Крім того, в середині палат створено п’ять постійно діючих судових колегій, а судді, що входять до їх складу, мають визначену спеціалізацію з розгляду окремих категорій справ.

Роботу Донецького апеляційного господарського суду безпосередньо забезпечує апарат суду, який очолює керівник апарату та його заступник. До складу апарату Донецького апеляційного господарського суду входять помічник голови суду, помічник заступника голови суду, консультанти, помічники суддів, секретарі судового засідання, служба судових розпорядників та шість відділів: фінансово-економічний відділ, відділ кадрової роботи та державної служби, відділ організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії, відділ узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, відділ інформаційно-технічного забезпечення, а також відділ матеріального забезпечення та господарської діяльності.  

Спільною постановою Пленуму Вищого господарського суду України та Ради суддів господарських судів України від 23 лютого 2006 року Донецький апеляційний господарський суд визнано модельним судом, іншим господарським судам рекомендовано враховувати його досвід у практичній діяльності. 

Модельний суд – це установа, в якій створені всі умови для відправлення судочинства на рівні світових стандартів. Керівництво Донецького апеляційного господарського суду постійно працює у напрямі відповідності суду високим стандартам.

Суд займає приміщення загальною площею біля чотирьох тис. кв. м. Всі судді мають окремі кабінети, які укомплектовані сучасними меблями, обладнані кондиціонерами та оргтехнікою, в тому числі і комп’ютерами. Аналогічне обладнання встановлено і в кабінетах помічників суддів та секретарів судового засідання. На першому поверсі будівлі суду розташована спеціальна кімната для ознайомлення сторін з матеріалами справи. Кімната обладнана копіювальною технікою, з неї немає доступу до кабінетів суддів.

З першого дня роботи Донецького апеляційного господарського суду всі без виключення справи розглядаються у залах судового засідання. Розгляд кожної справи фіксується засобами звукозапису. В полі зору керівництва суду постійно знаходяться питання, пов’язані з забезпеченням безпеки суддів та підтриманням громадського порядку в приміщеннях суду. Охорона приміщень здійснюється спеціальним підрозділом судової міліції, змонтовано сучасну охоронну сигналізацію, в тому числі у коридорах суду встановлені камери відеоспостереження.

30 травня 2006 року відбулося відкриття нового окремо розташованого корпусу судових залів Донецького апеляційного господарського суду і регіонального відділення Академії суддів України. В урочистих зборах з цієї нагоди взяв участь третій Президент України – Віктор Андрійович Ющенко, а також керівництво Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Державної судової адміністрації України, Академії суддів України, голова Донецької обласної державної адміністрації, голова Донецької обласної ради, представники місцевих органів влади та місцевого самоврядування, науковці, керівники крупних промислових підприємств та організацій.

Відкриття корпусу судових залів, побудованого за ініціативою керівництва Донецького апеляційного господарського суду, стало помітним кроком на шляху створення належних умов для здійснення правосуддя на рівні європейських стандартів. Його призначенням є створення умов для розгляду справ з додержанням всіх вимог чинного законодавства. Одночасно це навчальна база для підвищення кваліфікації суддів. Судді Донецького апеляційного господарського суду мають можливість відправляти правосуддя в умовах, аналогічних тим, що існують у розвинутих країнах світу: виключно в судових залах, обладнаних засобами звукозапису та нарадчими кімнатами.

Проте належний матеріально-технічний стан суду не є єдиним критерієм для віднесення суду до модельного. Велике значення має кадрове забезпечення суду. Так, більшість суддів Донецького апеляційного господарського суду мають стаж роботи на посаді судді більше 15 років. Майже всі помічники та секретарі судового засідання мають повну вищу юридичну освіту. Робота з підвищення кваліфікації суддів та спеціалістів суду є одним із пріоритетів керівництва суду. Всі судді, помічники суддів, інші працівники суду беруть участь у різного роду семінарах, які проводяться з ініціативи Вищого господарського суду, Державної судової адміністрації України та Академії суддів України.

Враховуючи достатню матеріально-технічну базу, кадровий потенціал суду, рівень розвитку правової науки в регіоні, Донецький апеляційний господарський суд став центром проведення науково-практичних конференцій та семінарів, в роботі яких брали участь керівництво Вищого господарського суду України, судді господарських судів, представники провідних наукових та навчальних закладів.

На теперішній час, суддівський корпус Донецького апеляційного господарського суду складає 23 судді, найбільш досвідчені з яких постійно передають свій досвід та практичні навички вперше призначеним суддям місцевого господарського суду.

За кількісними та якісними показниками роботи Донецький апеляційний господарський суд продовжує займати провідне місце серед апеляційних господарських судів України. У суді постійно триває робота щодо узагальнення судової практики та надання пропозицій з вдосконалення законодавства. 

Головним пріоритетом та основною метою в діяльності Донецького апеляційного господарського суду, з моменту створення та по теперішній час, незмінно залишаються зміцнення законності в господарських правовідносинах та сприяння підвищенню авторитету правосуддя.